by the Church of the Dormition of the Mother of God
on the 77th Anniversary of the Holodomor 1932-33
On Saturday November 27th, at 1pm, in front of the Holodomor Monument beside our Church of the Dormition of the Mother of God, a panachyda service was held in memory of the innocent who died as a result of the Holodomor in Ukraine in 1932-33.
Co-celebrating the service were
Orthodox Metropolitan Yuriy, Bishop Most Rev. Stephen Chmilar Eparch of
Toronto and Eastern Canada, and clergy from our Eparchy and the Ukranian
Orthodox church. The service was well attended by representatives of
our community organizations and the faithful of our Church. There were
two short speeches after the service, one from Holodomor witness Mr.
Stefan Horlatsch, who moved us with 
his personal memories and
experiences, the other from our Pastor and Dean Very Rev. Roman Pankiw:“We, as Ukrainians, have the responsibility to be the voice of those, who no longer
can speak in their own defence. Our voices will help tell
the story of the Holodomr, and prevail that this kind of Genocide will
never again be ignored. This monument, in front of which we pray today,
built by patron Mr. Ewhen Kostruba, will continue to be a source of
inspiration to future generations to stand united in prayer. May this
day and the memory of the victims of the Holodomor-Genocide be eternal,
and may their souls find eternal rest in the Kingdom of Heaven.” - Very Rev. Roman Pankiw, Dean, Pastor Dormition of the Mother of God Church
Єпархіяльне Відзначення 77-ліття Голодомору
біля пам’
ятника Голодомору
при Соборі Успення Пресвятої Богородиці,
Миссиссаґа
В суботу 27 -го листопада в 1-ій годині по полудні біля памятника Собору Успення Пресвятої Богородиці
була відслужена Панахида присвячена невинно померлим в Голодоморі 1932 - 33 років в Україні за участю духовенства
Митрополита Кир Юрія, Преосвященного Єпископа Торонтонського і Східньої Канади Кир Стефана Хміляра, православного духовенства і нашої Церкви, вірних парафіян. Після відслуження Панахиди відбулися дві доповіді, а саме очевидець Голодомору і свідок п. Стефан Горлач, який зворушливо розповів, що він сам бачив і що пережив, а також
отець парох декан Роман Паньків:
“Ми, як українці, маємо відповідальність стати голосом для тих, хто вже
не може говорити і себе відстояти. Наші голоси допоможуть розказати про Голодомор і переконати, що такий Геноцид більше ніколи не пройде безслідно. Цей памятник, біля якого ми молимося , що був збудований меценатом п. Євгеном Кострубою надальше стане джерелом і натхненям майбутніх поколінь, щоб єднатися в молитовному дусі. Нехай цей день і память про жертви Голодомору - Геноциду буде вічною, а їхні душі спочивають у Царстві Небесному”.
Парох Собору Успення Пресвятої Богородиці.
підчас Єпархіяльного Відзначення 77-ліття Голодомору
біля пам'ятника Голодомору
при Соборі Успення Пресвятої Богородиці, Миссиссаґа
Ваше Високопреосвященство Митрополит Кир Юрій, Преосвящений Владика Кир Стефан, Всесвітліші і Всечесніші отці, Посол України д-р Ігор Осташ, Генеральний консул д-р Олександер Данилейко,
представник парламенту пане Борис Бжисневський, буший голова КУК пане Маркіян Швець, Достойні представники організацій, пані Марійка Шкамбара, пане Іване Бакер,
Достойний меценат Євген Коструба, свідок Голодомору пан Стефан Горлач і жалобна вся українська громадо. Сьогодні ми зібралися тут біля пам’
ятника Голодомору в Україні 1932-33 років, дзвін памяті, який був
споруджений меценатом п. Євгеном Кострубою біля цього величавого Собору Успення
Пресвятої Богородиці, і недавно посвячений Владикою Кир Стефаном, щоб пригадати
чорний день і жорстокий злочин проти українського народу, який за своєю суттю
був знаряддям тоталітарного радянського режиму знищити 10 міліонів невиних душ.
В ці хвилини ми повинні не тільки згадати їх молитвою, а поклонитися в пам
'
яті невинно убієнних. Цей голод був свідомо
запланований Сталіном і його прислужниками. Цей сталінський режим залишив
трагічний болючий шрам на душі українського народу. Досі з року в рік
вшанування Голодомору нагадує українцям про переслідування, та жахливі вбивства
наших невиних предків. По сьогодні людство незнає багато речей, які відбулися в
1932-33 роках. Совєтський Союз направду приклав багато зусиль, щоб приховати
всі факти і переконатись, що ніхто ніколи не буде мати до них доступу.
Світове ігнорування - робить Голодомор найтрагічнішою подією в історії всього людства. Пасивність і сліпота є ще однією раною для українського народу. Незважаючи на все, Голодомор має своє значення, Олекса Воропай пише: "щоб зрозуміти цю трагедію, люди мусять пам'ятати, що масивне винищення селянів відбулося в одній з найбагатіших та врожайніших країн світу. Україна є досі знана за свою родючу землю, і що робить Голодомор ще більшим парадоксом є те, що люди помирали від голоду, в країні яка забезпечувала інші нації своїми врожаями." Три генерації українства було знищено тільки заради того щоб могутні тирани могли правити людством. Також тисячі українських дитячих душ було скалічено душевно та фізично.
Невинні душі поклали своє життя немовлята, діти, молоді хлопці і дівчата, жінки і чоловіки, старенькі бабусі і дідусі. Кордони до України були замкнуті. Продукти і хліб -конфісковані, непокірні - розстріляні. Тому сьогодні їхні душі скликали весь український народ на молитву по всьому світі. Письменик Андрій Малишко ще в 1964 році написав вірш, в якому згадується Голодомор ....
Із
тридцять третім голим роком,
Голодно-голим
та німим, та тричі пухлим.
Хай
би з ним поїли кору і комору
Траву
і шкуру, цвіль і міль,
Та
мерли б жовті, як з похміль,
Без
трун понесені із двору,
Нізащо,
просто , Без вини.
Ми українці покликані стати живим голосом за справедливість цих невиних душ, щоб зберегти пам’ять про них і ніколи більше не допустити повторення. Визнання Голодомору як Геноцид признано 14-ма державами світу в тому числі і Канади. Віддаючи належну пошану жертвам ми зробимо все для того, щоб увесь світ знав правду про ці жахливі події, терпіння, муки і страждання болі і сльози невинних душ.
Ми як українці маємо відповідальність стати голосом для тих, хто вже не може говорити і себе відстояти. Наші голоси допоможуть розказати про Голодомор і переконати, що такий Геноцид більше ніколи не пройде безслідно.
Цей пам’ятник, біля якого ми молимося, надальше стане джерелом і натхненням майбутніх поколінь, щоб єднатися в молитовному дусі.
Нехай цей день і пам’ять про жертви Голодомору-Геноциду буде вічною, а їхні душі спочивають у Царстві Небесному.
о. Прот. Роман Паньків, Декан
Парох Собору Успення Пресвятої Богородиці
Миссиссаґа, Онтаріо