Аксіос, Аксіос, Аксіос.

 

Господь моя сила - кого убоюся !

Мій Пастир - і я уповаю на Нього .

Хоч як би штормило, з путі не зібюся.

Він Правда моя, і Життя і Дорога.

Немов переповнене миром свічадо

І молюся щиро. І з вірою прошу

Хай іскра Господня на нього упаде.

Я нестиму радо світильник Твій Отче.

Тебе прославлятиму знову і знову.

В яскравості дня й непроглядності ночі

Долаючи темряву Світлом Христовим.

 

Хтось боїться темряви і нарікає на неї, ще більше згущуючи її своїм скиглінням. А хтось запалює світильник душі своєї і освітлює ним пітьму ночі обертаючи сум на радість, відчай і пригніченість на торжество істини, любови і справедливости.

Саме такою Людиною - світочем є отець Протоієрей, а тепер Всесвітлійший отець - Мітрат д-р Роман Паньків, Декан Парох Собору Успення Пресвятої Богородиці.

Де би не зявився отець Роман він всюди приносить радість, тепло,надію і доброту.

Немає людини, яку би наш Парох обійшов своєю увагою, ані справи до якої би залишився байдужим. Щоб когось запалити, треба самому горіти. І серце Пароха горить випромінюючи Христове світло і Христову любов до всіх без винятку, від ноймолодших до найстарших парафіян.

Тож сам Бог велів удостоїти дорогого нашого Пароха такої найвищої церковної нагороди, як Мітра.

Цю найвищу церковну нагороду отець Роман Паньків одержав з рук Їх Преосвященства Правлячого Єпарха Торонта та Східної Канади Владики Кир Стефана Хміляра в середу 22-го грудня 2010 року Божого.

Знаменно що урочистість ця відбулася саме на свято Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії.

В цей святковий і радісний для всіх день Їх Преосвященство сам очолив святу Божествену Літургію у Соборі Успення Пресвятої Богородиці у співслужінні з численим духовенством Торонтонської Єпархії. І виголосив глибоко змістовну і зворушливу проповідь, яка прозвучала натхненним Гімном Пречистій Діві Марії нашій Небесній Неньці щирим і трепетним зізнанням Їй у своїй синівській любові до Неї. А також яскравим свідченням своєї батьківської любови до всіх нас мирян з яких і складається наша Торонтонська Єпархія. Владика наголосив, що багато заслуг отця Романа ще йде з України про Його добрі діла і різні терпіння і переслідування, які Владика чув від Єпископів і священиків з України.

Коли слова ідуть від глибини душі благодатною росою падають в кожне серце. Під час щирої, приязної і відвертої розмови Преосвященого Владики Кир Стефана Хміляра з Його паствою багатьом не раз зволожувались очі від надлишку найтепліших почутів.

Всі присутні на Святій Літургії були глибоко зворушені тим, що в урочистості цього щасливого дня брав участь отець Орест Остапович, який без молого 25 років тому водив довкола престола новосвяченого отця ієрея Романа Паньківа і з святителем Єпископом накладав фелон в умовах підпілля нашої Греко Католицької церкви, тоді ще нелегальної. Що обом загрожувало не лише неприємностями як переслідуваня, цькування, звільнення з місця праці, але становило небезпеку для життя.

Колись Владика Кир Стефан Хміляр сам був Парохом Собору Успення Пресвятої Богородиці, а помічником був з ним наш отець Роман Паньків. Пильну увагу тодішнього Пароха привернули бездоганна чесність, людяність, жертовність, з якою цей невтомний робітник працював у Винограднику Господнім.

Для багатьох із них недоспати ніч, відвідати хворого чи помираючого є неабияким вчинком. Для священика це щоденний обов'язок, який не можна ні відкинути ні перекласти. А ще потрібно перепустити все через власне серце, щоб знайти слова, які для спасіння всім нам конче потрібні.

Недарма Господь, нагородив отця Романа всестороньо численими дарами, покликав його до священичого служіння, адже перед священством отець Роман Паньків був вчителем музики, це також співпраця з дітьми і дорослими. Саме таким має бути добрий пастир. Тонким знавцем людських душ, чуйним, розважливим, милостивим і милосердним. Пастир, який душу готовий покласти за своїх овечок.

З отчого благословення Пароха уможливлюються всі добрі діла, долаються всі перешкоди і труднощі.

Яскравим доказом цього є нещодавньо освячений на церковному подвір'ї памятник жертвам Голодомору 1932-33 років. Рівного йому, ні за художньою вартістю ні за силою патріотичного заряду, свідоцтва найтрагічнішої події немає ніде в цілому світі !

Мабуть не одну молитву підніс дорогий наш отець Парох Роман Паньків за всіх, хто  спричинився до створення цього дива мистецтва. За спонсорства мецената пана Євгена Коструби та його світлої памяті дружини Наді.

Хто уважно читає наш церковний Вісник і слідкує за його розділом "Наша іконографія", всі рoзписи ікон у Соборі планує отець Парох разом з основним іконографом, не може не бути здивованим, як швидко поповнюється наш Собор все новими і новими чудовими іконами. Ще не так давно порожні і холодні мури Собору оживили тепер під майстерними руками іконописців старо і новозавітні біблійні сюжети спонукаючись заглибитись в їх суть для осмислення власного призначення у цьому світі.

Не кожний знає, що залучити майстрів до цієї роботи було справою далеко не простою і чудом вдалося отцю Роману Паньківу. Як мало хто усвідомлює скількох зусиль, клопоту і скількох молитов стояло Пароху щоби довести Собор до його теперішнього вигляду.

І не лише вигляду, адже ікони не лише милують око, а є активними посередниками нашого з Богом взаєрозуміння. Навіть іновірці, що деколи заходять до храму із цікавости, клякають вражені їх чудодійною силою. Одна така подружня пара, які назвались Магамед і Батуел, відстояли у нашому Соборі в одну із неділь всі три Служби Божі підряд, молились до нашої Діви Марії і довго після цього ділились з усіма незабутніми враженнями від чудодійної краси нашого Собору.

Для одної із прихожанок Собору чудотворною виявилась ікона Успення Пресвятої Богородиці, перед якою в неї зникла пухлина. І саме в нашій парафії і сталося чудо зціленя молодої жінки від найгіршої форми раку саркоми, що підтвердили результати обслідування. Вона ніколи не опускає недільних богослужень у нашому храмі. Як щедро черпають із криниці Божого Милосердя ті, що вдаються до нього з дитячою довірою!

Як багато втрачаємо ми своє духовне неосвіченість.

Тож хай Господь благословить дорогого нашого Пароха отця Мітрата д-ра Романа Паньківа довести до успішного завершення свою заповітну мрію повністю здійснити план іконографії Собору. А щира молитва отця Мітрата д-ра Романа Паньківа надалі підсилає чудодійну силу вимріяних ним святих ікон і сторицею винагородить щедрих спонсорів і жертводавців. Хай числена і дружня Вівтарна Дружина поповняється все новими покликанями ангелоподібних хлопчиків, і зростає кількість сумліних світлоносиць дівчаток.

Хай де далі милозвучніше оспівують нашу рідну Україну такі дорогі серцю нашого Пароха "Золоті Струни", хай міцніють срібні голоси дитячого Церковного хору, які так дбайливо і майстерно удосконалює з благословенням отця Мітрата д-ра Романа Паньківа Пароха чудовий фахівець хорового співу п. Надя Сорока.

А також танцювальна група Барвінок”, під надзвичайно вмілим проводом талановитого хореографа директора п. Федора Даниляка. А полумяні проповіді і щиросердечні науки достойних наших отців сотрудників отця Романа Триноги, отця Богдана Мироновича і Мітрата отця Пароха д-ра Романа Паньківа. Всі троє отців в духовній братерській співпраці з великою силою пробивають панцер затверділих наших сердець і попри наше лінивство, впертість, невірство і легковажнісь, все таки посувають нас крок за кроком до Божого Царстава.

І дай, Боже, здоров'я і довгих щасливих літ і витривалості родині отця Пароха, особливо супутниці життя добродійці Ользі, яка напротязі майже тридцяти років з отцем Романом виховали троє надзвичайних дітей в чеснотах: скромності і побожності, любові до Бога до української спадщини і народу. Адже всі троє дітей від найстаршого сина іподиякона - маґістра Юрія, середющого Стефана до наймолодшої наймилішої донечки Оленки служать Богу кожен день на своєму місці з неменшою ревністю і посвятою ніж їх достойний батько отець Мітрат Роман. Добродійка Ольга також є вчителем музики, що можливо Господь Бог зєднав Їх в одну християнську родину, яка також з дитинства черпала духовне джерело.

Наші молоді. особливо ті хто готується до сімейного родинного життя мають з кого брати приклад.

Вагомий духовний доробок нашого Всесвітлійшого Архипресвітера отця Мітрата д-ра Роман Паньківа дав нагоду в новому світлі побачити дорогоцінні якості як отця, так і тих чудових людей, які з його благословення співпрацюють у Соборі на славу Божу.

Мабуть сама Пречиста Діва заопікувалася цим величним і по родинному теплим святом і подбала, щоби кожний тут присутній міг відчути ту нізчим незрівняну незимну радість, яку дарує лише Божа благодать.

І було би непростимою кривдою не згадати найсердечнішими словами без сумніву незримо присутню на тій урочистій Божественній Літургії світлої Блаженної памяті рабу Божу Олену маму отця Романа, котра мабуть піднесла до престолу Божого найбільше самих горячих молитов.

Не було ще події в житті нашого отця Пароха Романа, при якій не згадав би Він своєї Мами з великою ніжністю, з почуттям безмежної синівської вдячности за те, що Він став тим ким є сьогодні. Виховати таку особливість в умовах безбожньої радянської дійсності було великим подвигом, на який здатна лише великодуховна, відважна і сильна духом людина, лише чиста і світла душа, як отець одного разу сказав, що найвищим ступенем Його життя є Господь , Пречиста Діва Марія і Його мила, улюблена, скромна, щира побожна Мама Олена яка допомагала хворим, немічним і потребуючим. Віддаючи данину найтеплішим почуттям, які невольно вона викликає, хочеться нагадати, що кілька місяців тому на хвилях радіостанції Прометей прозвучала Мамина пісня. Текст був написаний з нагоди 50 літтнього ювілею дня народження Пароха отця Міртата д-ра Романа Паньківа під враженнями Його спогадів про маму. А музику з поваги до отця Мітрата написав Володимир Вірмінський, він же і записав її у своєму виконанні. З технічних і деяких супутних причин запис зроблений у скороченому варіанті. Але Вермінський записав його до свого нового альбому, який вийшов на Україні. В 50 ліття Дня Народженя отця Міртата д-ра Романа Паньківа надзвичайний і повноважний посол д-р Ігор Осташ вручив грамоту, в якій було сказано "Посольство України в Канаді висловлює глибоку подяку отцю Протоієрею, Доктору Роману Паньківу за багатолітню діяльність у збережені та збагачені української культурної і духовної спадщини в Канаді."

Хай цей останній легенький штрих послужить ще одним відлуням переможного акорду відзначеня високої гідности отця Мітрата д-ра Романа Паньківа, акорд, який ще довго буде вібрувати під склепінням Собору Успення Пресвятої Богородиці урочистою абревіатурою Аксіос, Аксіос, Аксіос.

Гертруда Практика

 

Мамина пісня

слова Гертруди Практики

муз. Володимира Вірмінського

 

А мати так любить стрічати

На ріднім подвір'ї весну

А мати так любить співати

Не знаючи втоми і сну.

Яким же то лагідним бляском

Те сонечко в небі яскрить !

Як щедро на Божую ласку

Дарує небесна блакить

  

Приспів

Який же то день, наче злото

А ясність така навкруги

Що геть утікають турботи

І тануть вчорашні сніги.

Щоб серце не знало розлуки

Піснями своїх матерів

Хай славлять і діти й онуки

Того Хто цей світ сотворив

 

Гей веснонько, годі чекати

Хай повінь крижану прорве

Будь доброю гостею в хаті

Де мамина пісня живе

Дорогу до нашого дому

Тобі буде легко знайти

На спів тобі добре знайомий

Не раз озиралася ти

 

Приспів

Який же то день, наче злото

А ясність така навкруги

Що геть утікають турботи

І тануть вчорашні сніги.

Щоб серце не знало розлуки

Піснями своїх матерів

Хай славлять і діти й онуки

Того Хто цей світ сотворив

 

Навіщо кружляти далеко!

І тут тобі раді завжди.

Допоки повернуть лелеки

На нашім подвірї зажди

Це ж весно тебе зустрічати

Ласкаве дівча поспіша

І пісня злітає крилата

Як мамина світла душа

 

Приспів

Який же то день, наче злото

А ясність така навкруги

Що геть утікають турботи

І тануть вчорашні сніги.

Щоб серце не знало розлуки

Піснями своїх матерів

Хай славлять і діти й онуки

Того Хто цей світ сотворив

 

 

 

 

Make a Free Website with Yola.