Ви сіль землі …

Відзначення ювілеїв спільнот чи окремих людей мало велике значення вже в Старому Завіті. Ювілейний рік - це був рік, в якому все зупинялося, щоб пригадати пройдений час, подякувати Богові за всі Його добродійства та з оживленим духом і новою ревністю продовжувати своє сужіння Богові. Ювілеї ще й нині відзначає Церква, їх відзначають християнські спілноти, родини та особи. Головніші ювілеї, що їх відзначається - це 25-ліття, 50-ліття 75-ліття тощо, від якоїсь важливої події, як наприклад, подружнього життя, священицьких свячень, богопосвятного життя, заснування якоїсь установи чи якогось важливого діла тощо.

19 червня 2011 року у Соборі Успення Пресвятої Богородиці у м. Миссиссаґа була урочисто відправлена Архиєрейська подячна Свята Божественна Літургія, яку очолив Преосвященний Владика Кир Стефан Хміляр, Єпарх Торонта і Східньої Канади з участю численного духовенства і гостей.

О год. 1:30 по пол. відбувся величавий бенкет у церковній залі.

Урочистости ці відбулися з нагоди 25-ліття священичого служіння отця Пароха Митрата д-ра Романа Паньківа, Декана Торонта. Минуло чверть століття з того знаменного дня, коли отець Роман відслужив свою першу Святу Божественну Літургію.

25 років тому, 6 липня, у Івано-Франківському катедральному Соборі Воскресіння Христового, у такий же чудовий весняний день молодий диякон Роман Паньків був висвячений у сан священика.

Напевно гарячі молитви нововисвяченого ієрея були Богові довподоби, бо Він з радістю приймав його посвяту і повів Своїми стежками, щедро обдарувавши отця всіма дарами Святого Духа. А головне - відкритим, щирим і добрим серцем.

Владика Кир Стефан у своїй промові сказав: “Дорогі в Христі! Сьогодні у Соборі Успення Пресвятої Богоматері велике і врочисте торжество. Сьогодні отець доктор, митрат і декан Роман Паньків, враз із духовентвом, своєю родиною, парохіяльною родиною і гостями святкує двадцятьп'яти ліття ієрейського служіння. 3наючи, дорогий Отче Романе Ваше добре священиче серце, напевно ці слова псальмопівця є у Вас на устах:

"Що воздам Господеві за все те, що він дав мені?" Насправді Всещедрий і Предобрий Господь обдарив Вас численними талантами. Ви, дорогий Отче, не змарнували їх, але принесли рясний плід. Слід згадати Ваші роки ревного служіння в часах підпілля на Україні. Не боялися Ви переслідування, погроз і побиття. Де були вірні, там Ви були. Мені оповідали мої співбрати у Єископаті в Україні, як Ви відбудовували погорілі Церкви, ревно служили аж до виснаження, для добра нашої Української Церкви.

Прибувши до Північної Америки, Ви віддано служили нашим вірним, кудиб Вас не післали. Вашу скромну священичу відданість зауважив ігумен Свят-Успенського монастиря, ієромонах Євтимій Волинський. Коли я став парохом цьогож Собору, Ви були призначені душпастирем, мені до помочі. Це дало мені нагоду пізнати Вашу витривалість, а передусім любов до Бога і до його вірних. Ви старанно виконували і виконуєте Ваші ієрейські обов'язки. Ви завжди жертвуєте Вашим часом і не досипляєте ночей, коли йдеться про це, щоб помогти тим, котрих спіткало горе. А що найважливіше, яка не булаб нагрузка і визови у душпастирстві, я ніколи не чув від Вас слово нарікання чи невдоволення, що дуже тяжко. Все у Вас на устах слово Євангельського оптимізму. Бог допоможе. За Божою поміччю, молитвою і працею усе подолаємо. Так воно було і є.

Слід сьогодні згадати і Ваші заслуги. Коли Ви стали парохом Собору Успення Пресвятої Богородиці, за Вашим почином був спорудженний пам'ятник жертвам Голодомору. Ви постаралися про іконографічне розмалювання Собору. 3а Вашим старанням була переведена збірка для Семінарії Святого Духа в Отаві і погашений довголітній Єпархіяльний борг. Рівнож Ви успішно перевели збірку на пам'ятник для всіх усопших священиків нашої Єпархії, який буде споруджений в 2012 році – на весну, на цвинтарі Святого Володимира в Оквіл.

Як батько - враз із добродійкою Ольгою, Ви взірцево виховали Ваших дітей у християнському дусі. Ваші сини успішно завершили навчання в Семінарії Святого Духа в Оттаві. Побіч Ваших душпастирських обов'язків, Ви відновили діяльність Торонтонського деканату. Попри це все, Ви є готові помогти у численних завданнях у нашій Єпархії, і я оцінюю, дорогий отче, Вашу лояльність і готовість до праці. Добачивши Ваше невтомне старання у Господньому винограднику, на Свято Непорочного 3ачаття я нагородив Вас саном митрофорного протоієрея, а сьогодні молюся з Вами і благодарю Господа за все це, що Бог вчинив через Ваші руки для його Святої Церкви.

Сьогоднішнє свято, яке є Вашим святом, дорогий отче, є рівнож Святом цілого Собору, цілої парохії -усіх парохіян. Нехай це торжество оновить Ваші сили і сили усіх парохіян. Нехай це святкування стане натхненням до оновленої ревности, до оновленого бажання служити Господеві у радості. Споглядаючи на Вас сьогодні, я бачу великий потенціал цієїж парохіяльної спільноти, яка перейшла різні проби, і ступає відважно вперед, утверджена у вірі, у дії Пресвятого Духа. Нехай слова, які співаємо на Молебні до Богоматері, стануть насправді словами, згідно з якими ми щодня живемо: "Не замовкнимо ніколи, Богородице. (...) Не відступимо від Тебе, Владичице: Твоїх бо слуг спасаєш завжди від усякої біди." На многі і Благі літа дорогий Отче Ювіляте.

Сьогодні можна твердо сказати, що ця людина відбулася як непересічна особистість, добрий і уважний пастир, зразковий сім’янин, правдивий патріот своєї Батьківщини, який з відданістю вірного сина Божого неухильно виконує Його найголовнішу заповідь: “У всьому, як хочете, щоби із вами чинили люди, так чиніть ви їм, бо в цьому закон і пророки”.

Всі ми, навіть і високодуховні з нас, живемо у царстві Кесаря. І він завжди вимагатиме від нас долю, яка як йому здається є його властність. Хочемо ми цього чи ні, живучи тут на землі, нам доводиться обертатись в оточенні Князя світу цього і його прибіжників, в якому щораз більше прогресує духовне здигавіння. Прогресує під модними гаслами нового мислення “нової просвіти”.

Колись преподобний Серафим Соровський писав, що “під видом просвіти ми дійшли до такої пітьми, що нам вже здається недосяжним для розуміння все те, що наші попередники уявляли легко і явно.”

В наші дні актуальність цієї проблеми тотальної бездуховности ще більше загострилась. Адже Бога побачити неможливо. А спокуси, які настирливо підсуває нам цей злий світ, лежать на поверхні привалюючи чуттєвими задоволеннями, розпалюючи самолюбство, гордість, підігріваючи думки про те, що ми самі як боги.

Від нас залежить вистояти в добрім чи малодушно визнати себе переможеними князями світу цього і бездумно простувати ширикою дорогою приємних задоволень і утіх. Щоб раптом бути заскоченими, побачивши несподівано для себе зворотну сторону медалі обраної нами долі з накреслиними на ній перстом Божим невмолимими словами:

            Я - Світло, а Ви не бачите Мене.
            Я - Дорога, а Ви не ідете за Мною.
            Я - Істина, а Ви не вірите Мені.
            Я - Життя, а Ви не шукаєте Мене.
            Я - Учитель, а Ви не слухаєте Мене.
            Я - Господь, а Ви не підкоряєтесь Мені.
            Я - Бог, а Ви не молитесь Мені.

            Я - Ваш найкращий Друг, а Ви не любите Мене. Тож не звинувачуйте Мене, якщо Ви не є щасливими.

Без любови до Бога серце приречене на безісходне відчуття пустоти, яку ніщо, крім Бога заповнити не може. Крім єдиного Бога, якого пізнаємо через Ісуса Христа.

Любов до Бога неможлива без любови до ближнього. Черстве, жорстоке серце закохане лише у своє “Я” не в стані почути голос Божий, який є голосом любови.

Щоденний духовний подвиг отця Пароха мітрат Романа Паньківа, яскраве тому підтвердження.

Преосвященний Владика Кир Стефан Хміляр призначуючи отця Романа Паньківа капеляном міжнародної організації українських громад “Четверта Хвиля”, зокрема пише - “В час моєї довголітньої співпраці з отцем я був зворушений прикладом скромности, жертовности, співчуття і зрозуміння, які отець виявляв до наших вірних і зокрема до тих, які недавно прибули до Канади. Отець Роман не жалів і не жаліє часу і труду, щоб послужити тим, які звертаютжся до нього в потребі.”

Святійший Вселенський Архієрей Бенедикт ХVI Папа Римський, який у 2007 році нагородив отця Пароха пам’ятною медаллю, з нагоди ювілею нагородив отця Романа Паньківа почесною грамотою з апостольским благословенням і визнанням його великих заслуг в невтомній праці у Винограднику Господнім.

Мудрість людини починається зі страху Божого. У книзі книг Біблії слова “розум” і мудрість розшифровуються алгоритмом: “роби добро, уникай зла”.

Ведучі програми були сини о. Ювілята піддиякон мґр. Юрій та Стефан Паньків, а трапезу поблагословив Преосвященний Владика Стефан Хміляр.

У мистецькій частині ви­ступили: “Танець зі свічками” - виконав танцювальний ан­самбль “Барвінок”, при Соборі Успення Пресвятої Богороди­ці, художній керівник Федір Даниляк. “Надія”, сл. і муз. Наталі Зіньків, виконала дочка Оленка Анна Паньків. “Стара кобзар­ська дума про брата і сестру”, соло на бандурі виконав заслу­жений артист України д-р Вік­тор Мішалов. “Привітання з ювілеєм”, монтаж добродійки Ольги Пань­ків, представили Ромчик Дов­бенюк, Мартуся Миронович, Софійка Тринога, Марічка Пла­тош, Ромчик Кусь. “Батьківсь­ка пісня” муз. Злотника, сл. Мельникова, виконала дочка Оленка Анна Паньків. Ой у полі три криниченьки, укр. нар. пісня, виконала Оленка Гриньків та Надійка Полянська - дует бандуристок з капели “Золоті Струни”, при Соборі Успення Пресвятої Богороди­ці, мистецький керівник заслу­жена артистка України Віра Зелінська. “Традиційна німець­ка полька, та Віночок українських народних пісеньсоло на сопілці Ромчик Довбенюк. Партіта” Й. С. Бах, соло на фортепіано Марко Платош. “Ой у полі вишня”, укр. нар. пі­сня, виконали Роман Петрига, Петро Бінчаровський, Михайло Кiт тріо капели бандуристів “Золоті Струни” при Соборі Успення Пресвятої Богороди­ці. Та­нець на полонині”, танцюваль­на група школи Св. Софії, ху­дожній керівник Дановія Сте­цишин-Стефура. Життєпис о. Ювілята прочитав сотрудник Собору Успення Пресвятої Бо­городиці у Miccicara о. Роман Тринога.

Ювілята вітали: Преосвя­щенний Владака Кир Андрій Пешко - від Православної Цер­кви в Канаді, Посол України в Канаді доктор Ігор Осташ, Провінційна Настоятелька Сестер Служебниць ПДМ, с. Тереса Слота та представники церковних організацій. Саме мудрість отця Романа відзначив у свойому привітанні шановний Ґенеральний Консул України в Торонто Олександр Данилейко, високо оцінивши його багаторічну працю, спрямовану на збереження, примноженне та популярізацію української культурної та духовної спадшчини на Канадській землі.

Високодостойний посол України в Канаді д-р Ігор Осташ вручив отцеві Пароху з нагоди 25-літнього ювілею священства (першому і поки що єдиному в Канаді) срібну медаль Міністерства Закордонних Справ України зі словами: “Ми знаємо Вас як відданого українській справі великого патріота, надзвичайно успішного настоятеля найбільшого в Північній Америці Українського Греко-католицького Собору Успення Пресвятої Богородиці у м. Миссиссаґа. Ви робите дуже велику роботу, гуртуючи Українців  і цілком заслужено користуєтесь високим авторитетом у своїх вірних.”

Привіт від парафії виголосив отець сотруник Богдан Миронович, а привіт від духовенства з України виголосив о. Михайло Піняга з Тернопіля.

Напри­кінці свята, о. Ювілят мав слово подяки. Кінцеву молитву про­вів Владика Корнилій Пасіч­ний, ЧСВВ.

Найзворушливіші моменти свята вдало запрограмувала шановна добродійка Ольга Паньків. Її ж знимки з цього дійства, а також коментарі до них передали теплоту і сердечність атмосфери, яка царювала на бенкеті.

Тепло і сердечно вітали отця ювілята з такою радісною і значущою подією у його житті численні високодостойні гості: шановна пані Анна Кисіль, голова “Четвертої Хвилі”, високоповажна пані Марійка Шкамбара, голова СФУЖО, незамінний талановитий керманич і душа тижневника “Міст” пані Ірина Кручек, молодіжні ансамблі Оріон, Левада, Авангард, СУМ, осередок Шухевича ....

А скільки привітань надійшло з різних куточків земної кулі: України, ЗСА, Польщі, Італії, Франції, Аргентини!

Чи не є така велика чисельність людей, які не залишилися байдужими до цієї знаменної події у церковному житті, яскравим свідченням того, яку велику роль відіграє Христова церква у житті українського народу. Чи не служить черговим нагадуванням про те, що саме завдяки Христовій вірі, Україна сформувалася як Держава - Держава Християнська, забезпечивши собі тим вічне існування під сонцем.

Скільки чисельних племен і народів протягом тисячоліття щезло з лиця землі. А Україна залишилася і буде завжди. Попри всі негаразди і випробування. Попри сміхотворні потуги жалюгідних невігласів, блюзнірів і безбатченків дати фальшиву оцінку її героїчній звитяжній історії.

І не можна залишити поза увагою той незаперечний факт, що всі без завіти борці за волю України, за її гідність і незалежність були глибоко віруючими людьми. Саме у Вірі Христовій черпали вони силу, наснагу, бадьорість духу, піднесеність своїх шляхетних прагнень, чистоту сумління, ясність розуму, глибоке розуміння мети свого життя, високу жертовність і правдивий патріотизм все те, що дається людині з Божою благодаттю.

Так, ми мусимо жити тут на землі у царстві кесаря. Але разом з тим залишаємося громадянами небесного царства. І Бог, нам люблячий батько - завжди готовий простянгути теплу руку допомоги тому, хто звертається до нього з вірою:

“Просіть і дасться Вам, шукайте і знайдете, стукайте і відчиниться Вам” каже нам Господь. А для укріплення нашої віри додає “Чи є між вами чоловік, який коли син попросить у нього хліба, дасть йому камінь? Або коли попросить риби, дасть йому змію? Тож коли Ви, будучи злі, вмієте добрі даяння робити вашим дітям, тим більше ваш Отець Небесний, дасть благо тим, що просять у Нього.”

Господь вчить нас обравши вузький шлях, робити людям добро і безперестанно просити у Нього допомоги і духовних дарувань.

Як добрий син, як сумлінний і старанний учень, наш дорогий Ювілят Митрофорний Протопросвітер отець д-р Роман Паньків заховав цю Божу ласку у найпотаємніших глибинах свого серця.

“Якщо не я то хто?” Сказав вірний Христовий воїн почувши заклик свого Господа і Бога: “Ви сіль землі … Ви світло світу. Тож хай світло Ваше світить перед людьми, щоб вони бачили Ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного”

На цей заклик Божий отець Роман відповів однозначно, впевнено обравши вузкий шлях служіння Господу і рідному народу. І ось вже 25 років невтомно іде ним, нікуди не звертаючи …

Дай Боже, кожному з нас хочай у якійсь мірі повторити цей його нелегкий і надзвичайно трудомісткий подвиг.

 

Ґертруда Практика

 

Цього року святкуємо 25 - ліття священичого служіння нашого отця Пароха Мітрата д-ра Романа Паньківа Декана Торонта, який був рукоположений 6-го липня 1986 року Божого.
Щоб гідно і почесно відзначити цей день і подяку Господу Богу за всі ласки і дари,
в неділю 19-го червня 2011 о годині 11-ій в Соборі Успення Пресвятої Богородиці, була відслужена Архиєрейську подячна Літургія, яку очолював Преосященний Владика Кир Стефан Хміляр, Єпарх Торонта і Східньої Канади з участю духовенства і гостей .
Після Літургії,  о год. 1:30 по полудні відбувся Урочистий бенкет і прийняття у парафіяльній залі.

25th Anniversary of Priesthood Celebration

Thank You from our Pastor

Rt. Rev. Dr. Roman Pankiw

Firstly I wish to thank Most Reverend Bishop Stephen Chmilar, Bishop Cornelius and Bishop Andrew, government and organization representatives, and all guests who took time out of their busy schedules to celebrate my anniversary with me. I appreciate your presence and prayers. I thank God for the 25 years of doing the will of our Heavenly Father, and that you came out in such numbers in my name to recognize the value and dignity of priesthood.
Preparations were great, so I am most grateful to the Chairman of the Committee Mr Steve Hawryluk. His analysis and understanding of situations, and who, as a good leader, skillfully and quietly oversaw all meetings and preparations. His wife, Larissa who’s phone was turning red at times, for her sincere dedication and time. Reverends Roman Trynoga and Bohdan Mironovich for spiritual support and advice. Committee secretary Vlodko Petryga: as there is such a Ukrainian saying "staff of rescue". Everywhere he was needed regardless of time, whatever the need: be it printing, translation, sale of tickets and many other countless tasks. Mrs. Roma Hankivsky for her long time dedication to selling tickets, for her advice and for the sourcing of sundry items. Mrs. Anna Martyniw for help in selling tickets and her advice. Mrs. Dorothy Czupiel for making those perfect centerpieces and decorations. Her husband Jacek Czupiel for the professionally made slide presentation and biography photo montages. Mrs. Mary Stamler for sponsorship and advice. Mrs. Anna Kisil for sponsorship, advice, decorations and more. The Pucak family, Oksana and Orest for the professional printing and advice. Mss. Maria Bindas and Anna Samoil for preparing a delicious meal. Many thanks to my pupil Rev. Michael Piniaha for coming from Ukraine for my anniversary celebration. And anyone I may have forgotten, or missed.
I am sincerely grateful to our banquet sponsors, for without them, no matter how much work was put in, the banquet would have failed. Thank you very much Ambassador Dr Ihor Ostash, who found the time to come to my celebration, and presented me with a unique medal from the Ministry of Foreign Affairs for prolific charitable work for the good of the Ukrainian Church and peoples.
А big thank you to my family. My daughter Olenka Anna her beautiful singing and the flowers. My sons Yuriy and Stefan for hosting the banquet program, and for their advice and support. My wife Olga for preparing the program, her poetry and advice. Our late parents; Rev. Stefan, who faithfully served God, people and family, for his spirit of prayer and help in my priestly life; my father Yuriy, for passing to me musical abilities, as a virtuoso violinist, extraordinarily naturally gifted, who took first place prizes in festivals and concerts and furthered our folk art and culture; and especially my mother Olena for her prayers, because she was the greatest lady in the land. She brought me into this world, taught me my first steps, clasped my hands in prayer. Now perhaps she is spiritually united in prayer with me, because manifest in her was great dignity, love and kindness. I bow my head before my parents and thank you for everything. From the banquet proceeds I am making a donation towards the parish iconography project - and the icon "Good Shepherd" in blessed memory of my parents Yuriy and Olena Pankiw.
Dear brothers and sisters in Christ, remember that the harvest in our nation great but the laborers are few. Our Church and our nation needs unity, peace, harmony and love. Once again I thank everyone. Be assured that I will remember you all in my prayers, and ask that the Lord God reward you with its generous grace. And I ask for your prayers in my continued service at our Lord’s sacred banquet, to Christ and our God.

 

This year, we are celebrating the 25th anniversary of the priesthood of our pastor Rt. Rev. Dr. Roman Pankiw Dean of Toronto, who was ordained on 6 July 1986.
To properly honor and celebrate this day and thank God for all His graces and gifts, a Pontifical Divine Liturgy of thanksgiving was celebrated in our church of The Dormition of the Mother of God, on Sunday June 19th 2011 at 11:00am. The main celebrant was Most Rev. Bishop Stephen Chmilar, Eparch of Toronto and Eastern Canada, with the participation of parish and guest clergy.
Following the Divine Liturgy, at 1:30 pm, a Gala Banquet and reception was held in our Parish Hall.

Make a Free Website with Yola.